Троїцька церква на “Новій Будові” (Частина 1)

Проект дерев’яної на цегляному фундаменті Троїцької церкви на “Новій Будові” склав у 1852 році єпархіальний архітектор Павло Спарро. Згідно з креслеником Спарро, що зберігся у Петербурзі, церква проектувалася ним хрещатою у плані, однобанною з еліптичним куполом і маківкою, із шатровою дзвіницею. Але експерти столичного Головного управління шляхів сполучень та публічних споруд оголосили цей проект “по неблаговидности фасадов неудовлетворительным” і внесли корективи у зовнішній вигляд проектованої будівлі (зокрема, надали її бані шатрового завершення). Відкоригований проект був затверджений царем Миколою І у вересні 1854 року. Будівництво розпочалося у 1856 році, освячення відбулося 12 жовтня 1859 року. До нової споруди були перенесені храмові святині Троїцької парафії. Найважливішу святиню складав образ Казанської Божої Матері (згідно із переказом, ця старовинна ікона містилася ще у церкві на Золотих воротах “міста Ярослава”); був перенесений також бароковий дерев’яний Троїцький іконостас, створений у 1760 році за проектом парафіянина Троїцької Старокиївської церкви, відомого зодчого Івана Мічуріна.

Священиком Троїцької парафії під час перенесення храму був отець Євфімій Ботвиновський. Письменник Микола Лєсков характеризує його як одного з київських “антиків”, людину простої та щирої вдачі, надзвичайно чуйну й безкорисливу. За переказом Лєскова, отець Євфімій у ході будівництва поховав у саморобній крипті під новою церквою свою кохану дружину.

Троїцька церква на “Новій Будові” завершувалася шатровим восьмигранним верхом над середохрестям та шатровою дзвіницею над притвором. Вікна були опоряджені нескладною лиштвою. Взагалі храм являв собою невелику й не надто показну споруду, але все одно у 1860-х – 1870-х роках домінував у навколишній, переважно 1- та 2-поверховій, забудові.

У останній чверті позаминулого сторіччя вже відчувався стрімкий розвиток місцевості, де розпочалося активне спорудження цегляних прибуткових будинків, чисельність парафії неухильно збільшувалася, тож у цей час було зроблено прибудову додаткового Пантелеймонівського приділу (проект у 1880 році склав зодчий Володимир Ніколаєв). Нижній ярус храму та дзвіниці обклали цеглою. Огорожа церкви первісно була дерев’яною; наприкінці XIX століття було влаштовано нову цегляну церковну огорожу зі сторожкою.

З 1901 року, коли на “Новій Будові” з’явилося чимало багатоповерхових житлових будівель, а на Великій Васильківській вулиці активно зводився католицький Миколаївський костьол заввишки понад 60 м, серед православного населення розпочався рух за спорудження нового кам’яного храму Троїцької парафії, котрий за величчю не поступався б костьолу. Цим переймалося спеціально утворене громадське парафіяльне попечительство, яке мало забезпечити організаційний та фінансовий бік справи. У 1902 році попечительство замовило проект нового храму єпархіальному архітекторові Євгену Єрмакову. Згідно з проектом Єрмакова, нова церква мала бути двоярусною, з величезною центральною цибулястою банею на потужному барабані, до якого прилучалися чотири малі цибулясті баньки. Із західного боку до неї прилучалася 5-ярусна дзвіниця з видовженим шатром. У опорядженні церкви еклектично поєднувалися мотиви псевдоросійського стилю (форма бань, ряди кокошників, лиштва вікон тощо) та однієї з течій модерну – неоросійського стилю (загальне об’ємно-просторове рішення, характерні фронтони). Проектована висота головного об’єму храму з хрестом центральної бані мала скласти 56,5 м; висота дзвіниці з хрестом – понад 65 м.

сторія реалізації цього проекту виявилася вельми складною й тривалою. Пропозиція Євгена Єрмакова цілком задовольняла тих, хто прагнув створити на “Новій Будові” не менш масштабну споруду, ніж католицький костел. Але кошторисна вартість будівництва – 189 тисяч рублів – спершу здавалася парафіяльному попечительству практично недосяжною. Через це його члени спробували замовити альтернативний проект і звернулися з цією метою до академіка архітектури Володимира Ніколаєва. У 1903 році він підготував здешевлений варіант, де храм проектувався меншим за розмірами, без дзвіниці, завершений шатровою банею з чотирма малими цибулястими баньками, загальною висотою понад 40 м. Його кошторис склав 103 653 руб.

Проте виглядав цей варіант не надто привабливо й гармонійно, – тому єпархіальне начальство, якому новий проект надійшов на розгляд, висловило думку, що проект Єрмакова має безперечні переваги і що у разі, коли реалізовувати його почергово (перша черга – основний об’єм, друга черга – дзвіниця), вартість спорудження першої черги буде всього на 4887 руб. більшою, ніж вартість всього будівництва за проектом Ніколаєва. З огляду на це, Київська духовна консисторія у 1904 році визнала за краще реалізувати проект Єрмакова, дозволивши тимчасово спорудити храм без дзвіниці.