Дом Терещенко

Властиво, в Києві залишилося кілька десятків цікавих за своєю архітектурою малоповерхових особняків, однак варто уточнити, що внаслідок капітальних ремонтів радянських часів вишукані інтер’єри майже в усіх цих будинках були втрачені, кахляні печі — розібрані, старовинні меблі та предмети інтер’єру зникли. Крім відомих «особняків-музеїв», найкращими з інтер’єрів, що збереглися до наших часів, є інтер’єри так званого «шоколадного будиночка» — колишнього особняка С. Могилевцева, розташованого на розі сучасних вулиць Шовковичної і Пилипа Орлика, а також інтер’єри колишнього особняка родини Терещенків на розі сучасних вулиць Льва Толстого і Максима Горького. Особняк Могилевцева був збудований за проектом відомого архітектора В. М. Ніколаєва в 1901 році, а особняк Терещенків — в 1898 році за проектом московського архітектора П. С. Бойцова. До речі, протягом тривалого часу вважали, що проект особняка Терещенків також розробив
В. М. Ніколаєв.

Особняк Терещенків дійсно і вишуканий, і загадковий. Тут збереглися і автентичні інтер’є-ри з великими китайськими вазами та старовинними меблями, і таємничі сейфи віденської фірми. Мабуть, це чи не єдина можливість для людини ХХІ століття побачити на власні очі, де і як зберігали колись заможні кияни коштовні речі — а зберігали вони їх і в невеликих сейфах-секретерах у кабінеті, і у великих сейфах-шафах у підвалі, і навіть у сейфах, які являють собою справжні кімнати із залізними ґратами. Працівники Державної наукової медичної бібліотеки, яка розташувалася тут від початку 1970-х років, подбали про те, аби все було так, як при власниках, і дбайливо зберегли все, що залишилося від колишнього ошатного вбрання будиночку.

Особняк має цікаву історію. Доля його пов’язана з родиною землевласників-цукрозаводчиків Терещенків. Особняк на розі сучасних вулиць Толстого і Горького будував для своєї родини Микола Артемович Терещенко, син засновника династії Терещенків Артемія Яковича. Згідно з деякими свідченнями проект був розроблений у 1891 році, а спорудили особняк у 1895-му, хоча оздоблювальні роботи тривали аж до 1898 року. В розробці проектів інтер’єрів, ліпних прикрас і кольорового вирішення особняка брав активну участь відомий архітектор
П. І. Голландський, який працював над багатьма замовленнями родини Терещенків. Саме він розробив креслення Міського училища ім. М. Терещенка на вул. Ярославів Вал, 40, проект палацу Терещенків і парку в маєтку що у с. Денеші на Житомирщині. Можливо, П. І. Голландський також брав участь у здійсненні авторського нагляду за будівництвом особняка М. А. Терещенка на розі сучасних вулиць Толстого і Горького.

Особняк М. А. Терещенка відрізняється від інших малоповерхових особняків того часу насамперед вишуканістю інтер’єрів, виконаних із застосуванням ренесансно-барокових мотивів. Через вузький вхідний коридор відвідувачі потрапляють до просторого холу в двох рівнях: на нижньому рівні наразі знаходиться гардероб, на верхньому реєструють читачів. На верхньому рівні холу навіть збереглося різьблене старовинне дзеркало, дерев’яне різьблення стелі, дві вишукані підлогові китайські вази XVIII століття. З холу ви можете потрапити до великої парадної зали з розкішним ліпленням стін і стелі та до менших залів, один із яких, «зелений», колись був будуаром дружини власника. Кажуть, до ремонту плафон стелі був прикрашений живописним зображенням янголят, але вони не відповідали тогочасній ідеології, тож залишилося лише блакитне тло неба.

Збереглися і допоміжні гвинтові сходи на хори, де за часів Терещенків грали музики. В кабінеті досі стоять старовинні меблі, які оточували власника особняка, його стіл і сейф. На цьому поверсі знаходились усі житлові приміщення: передпокій, вітальня-зал, будуар, кабінет, круглий зал, дитяча кімната. На нижньому поверсі й у дворових флігелях розташовувалися кімнати обслуги, їдальня для неї, пральня, кімнати кучерів, каретна повітка, стайня, кілька льохів. Відомо, що застрахований в 1900 році особняк був оцінений в 216600 рублів.

Микола Артемович Терещенко мав сина Олександра і двох доньок — Марію й Ольгу. Олександр Терещенко народився в 1856 році, помер в 1911-му, 1879-го закінчив курс юридичних наук у Київському університеті св. Володимира. Він служив гусаром, а вийшовши у відставку, став допомагати батькові. Згодом він керував усіма справами головної контори нащадків Терещенків і успадкував після смерті батька особняк на розі сучасних вулиць Толстого і Горького. Олександр Терещенко був відомим меценатом, який виділяв значні кошти на благодійні заходи різним товариствам, у тому числі Київському товариству старожитностей та мистецтв, Київській безкоштовній лікарні для чорноробів та чотирьом училищам.

Родина Терещенків була власником значної кількості рухомого і нерухомого майна. Опис конфіскованого в 1918-1919 роках майна родини був уміщений на 37 сторінках. В тих-таки 1918-1919 роках в особняку розміщувався штаб командувача військами південно-західного краю, згодом — штаб Київського військового округу. З 1969 року будівлю, яка знаходилася тоді в аварійному стані, було передано Державній науковій медичній бібліотеці України. Кажуть, у той час вже був розроблений проект зведення на місці особняка висотної адміністративної будівлі, і колективу бібліотеки довелося докласти величезних зусиль, аби врятувати від знищення цю перлину архітектури. В 1969-1971 роках за проектом фахівців інституту «Укрпроектреставрація» було здійснено реставрацію особняка з відновленням його інтер’єрів.

На жаль, кияни значно менше знають про особняк на розі вулиць Горького і Толстого, ніж про загальновідомі особняки Терещенків і Ханенків, розташовані на вулиці Терещенківській. До речі, особняк Миколи Артемовича Терещенка був висококомфортним житлом того часу: коли більшість будинків Києва ХІХ — початку ХХ століття опалювалась грубами, особняк Терещенка мав парове опалення, водопровід, каналізацію і дві «підйомні машини» (тоді так називали ліфти). Нагадаємо, що подібні «досягнення цивілізації» з’являться в прибуткових будинках на кшталт «будинку Мороза» лише в першому десятилітті ХХ століття і залишаться ознакою лише прибуткового житла високої комфортності.

Оскільки зараз спостерігається тенденція до проектування висококомфортного малоповерхового приватного житла (іноді — з використанням елементів стилів минулого), сучасним архітекторам було б корисно відвідати особняк, де знаходиться Державна наукова медична бібліотека України, — відвідати саме як особняк-музей, оскільки досвід архітекторів минулого в царині проектування інтер’єрів може бути корисним і зараз. Справа в тому, що, на жаль, не всі сучасні приватні будинки в приміській зоні Києва відзначаються тією гармонією, яка властива особнякові Терещенка.